Притчі про вчителів

Покарання

Одного разу в одній сільській школі хлопчик вдарив дівчинку. Вдарив так боляче, що вона заплакала – і одразу поскаржилася татові. Тато був вчителем в класі. Хлопчик втиснувся в стінку в очікуванні покарання.

Що зробити вчителю, щоб виховати і дівчинку, і хлопчика?

Він посадив дівчинку на коліна, щось прошепотів їй.

Дівчинка протягнула хлопчику, який її образив, долоні, а на долонях були цукерки.

Довго хлопчик дивився на цукерки, на дівчинку і на вчителя. Так і не взяв цукерки – відвернувся і заплакав.

Найкраща школа

Батьки обрали для свого сина найкращого вчителя. Зранку дід повів онука до найближчої школи.

Була перерва між уроками. Дід став випитувати в учнів, як їм тут навчається. Але діти нічого не відповідали, а тільки бігали навколо.

Дідусь рішуче взяв онука за руку і вийшов у двір.

–Ура, я не піду до школи, – зрадів хлопчина.
-Підеш, але не в цю,- сердито відповів дід. – Я сам знайду тобі школу.

Дідусь відвів онука в свій дім, доручив його піклуванням бабусі, а сам пішов шукати кращу школу та кращіх вчителів. Побачивши яку-небудь школу, дід заходив у двір і чекав, коли вчитель відпустить дітей на перерву. В деяких школах діти не помічали старого, а в інших – дражнили його. Дід одразу ж йшов геть.

Нарешті він увійшов у крихітне подвір’я маленької школи і стомившись притулився до огорожі. Задзвенів дзвоник, і діти висипались у двір.

-Дідусю, вам погано, принести води? – почувся голосочок.
–У нашому дворі є лава,сідайте, будь ласка,- запропонував один хлопчина.
-Можливо покликати вчителя? – запитав інший.

Незабаром в двір вийшов молодий вчитель. Дід привітався і сказав:

-Нарешті я знайшов найкращу школу для мого онука.–Ви помиляєтесь, дідусю, наша школа не найкраща. Вона маленька і тісна.

Старий не став сперечатись, але домовився про навчання свого онука.

Ввечері мама хлопчика запитала діда:

– Батьку, Ви ж неграмотні. Чому ви думаєте, що знайшли найкращу школу?

– По учням дізнаються про вчителів, – відповів дід.

Мовчання – золото. Притча про плітки.

Учню не терпілося розказати Учителю плітки, які він почув на базарі.

— Почекай, — зупинив його мудрець. — Як ти вважаєш, чи ця плітка правдива?

— Не знаю. Може і правдива. А, може, і ні.

Тоді Учитель запитав:

— Чи принесе вона комусь користь?

— Не впевнений. Яка з цього може бути користь?

— Вона смішна?

— Трохи смішна. Тільки от, чомусь, не радісна.

— Ну, от. Тоді навіщо мені її слухати? Краще помовчи.

Учень замислився і сказав:

— Ви праві, Вчитель. Напевно, нема чого Вам її слухати. І нікому це слухати не треба. Дякую Вам за урок!